передбачивши в ньому ліцензування діяль­ності провайдерів на території України щодо надання доступу до мережі Інтернет

передбачивши в ньому ліцензування діяль­ності провайдерів на території України щодо надання доступу до мережі Інтернет;

• подати пропозиції стосовно:


10 — 4-1260




147


146


Розділ 6

Правове відображення формування інформаційної політики


— створення системи стандартів щодо захисту інформації про озброєння, військову техніку та військово-промислові об'єкти;

— організаційно-методичного забезпечення системи за­хисту інформації у сферах взаємодії управлінь озбро­єння Міністерства оборони України з оборонно-про­мисловим комплексом;

— здійснити комплексну перевірку ефективності вико­ристання бюджетних коштів:

— на виконання Національної програми інформатизації України, для потреб інформатизації поза цією Про­грамою;

а також:

— у Національній телекомпанії України;

— Національній радіокомпанії України;

— Концерні радіозв'язку, радіомовлення і телебачення.

За результатами перевірки визначено подати пропозиції щодо вдосконалення системи фінансування їх та оздоров­лення фінансово-економічного стану.

Указом передбачено забезпечити, починаючи з 2002 p., фінансування проектів інформатизації з державного бюдже­ту України в межах Національної програми інформатизації.

Також в Указі зазначено про необхідність ужити заходів щодо реалізації Положення про державне замовлення на створення і розповсюдження теле- та радіопрограм з ура­хуванням нагальної потреби підвищення якості інформа­ційної продукції.

Підпунктом 3 пункту 2 Указу передбачено у тримісяч­ний строк:

— подати на розгляд Верховної Ради України законопро­екти:

— про внесення змін до законодавства, що регулює пи­тання боротьби з комп'ютерною злочинністю, та про створення відповідного міжвідомчого центру;

— про кабельне, ефірно-кабельне телебачення і теле-інформаційні мережі;

— про діяльність у сфері інформатизації.

Президент України доручив Кабінету Міністрів вивчи­ти такі питання:

• стосовно права іноземців і осіб без громадянства на за­снування в Україні друкованого засобу масової інформації;

• одержання фізичними особами свідоцтва про держав­ну реєстрацію періодичного друкованого видання лише в разі створення ними редакції як юридичної особи;

• заборони заснування і діяльності засобів масової інфор­мації, у статутному фонді яких більш як ЗО % іноземних інвестицій.

У разі необхідності Президент України доручив Кабіне­ту Міністрів подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення відповідних змін до законодавства України.

Указом також передбачено:

• опрацювати заходи щодо дальшого розвитку націо­нального інформаційного ринку на конкурентних засадах, створення сприятливого інвестиційного клімату для роз­витку вітчизняних засобів масової інформації та книгови­дання;

« опрацювати заходи щодо реорганізації ретрансляцій­ної мережі, передбачивши:

— переоснащення і модернізацію парку передавального обладнання Концерну радіозв'язку, радіомовлення і


10'




148


Розділ 6


149

Правове відображення формування інформаційної політики


телебачення та перехід на сучасні засоби передачі сиг­налу;

— забезпечення поточного фінансування Концерну ра­діозв'язку, радіомовлення і телебачення за надані по­слуги державних телерадіоорганізацій та включен­ня до проектів державного бюджету, починаючи з 2002 p., погашення заборгованості протягом чотирьох років.

Кабінету Міністрів також доручено:

• затвердити в установленому порядку Програму роз­витку виробництва засобів зв'язку та інформатизації,

забезпечити її фінансування;

• розробити пропозиції щодо створення захищеної інформаційно-телекомунікаційної системи органів держав­ної влади, яка б надавала телекомунікаційні послуги, пе­редбачивши заходи щодо прискорення розробки вітчизня­них засобів криптографічного та технічного захисту інфор­мації;

• затвердити Програму створення та розгортання:

— вітчизняного виробництва засобів захисту інформації;

— національної захищеної інформаційної системи;

— захищених систем електронного документообігу та електронного цифрового підпису;

— сертифікації технічних і програмних засобів інфор­матизації на відповідність вимогам інформаційної безпеки;

• розробити Єдину систему класифікації та кодифікації продукції оборонного та подвійного призначення, що екс­портується Україною;

• визначити механізм реалізації повноважень Генераль­ного штабу Збройних Сил України щодо участі в органі-

зації і контролі за інформаційним простором держави та його здійснення в особливий період;

— створити міжвідомчу робочу групу з представників зацікавлених міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для розроблення Національної геоінфор-маційної системи.

Підпунктом 4 пункту 2 Указу Кабінету Міністрів Украї­ни доручено у шестимісячний строк:

— подати на розгляд Верховної Ради України проект ^ Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", передбачивши в ньому, зокрема:

— вимоги та правила захисту в електронних мережах інформації, яка є власністю держави, або інформації з обмеженим доступом, захист якої гарантується дер­жавою;

— обов'язкові умови захисту інформації в державних інформаційно-телекомунікаційних системах при на­данні послуг із передачі даних, у тому числі з вико­ристанням мережі Інтернет;

— механізми проведення моніторингу мереж пере­дачі даних виключно на засадах національного за­конодавства та міжнародного права, зокрема по­ложень резолюції Ради Європи ENFOPOL 98;

— збереження Інтернет-провайдерами відомостей про Інтернет-трафік протягом шести місяців.

В Указі Президент України доручив Кабінету Міністрів розробити:

— пропозиції щодо кодифікації законодавства в галузі інформаційних відносин;


151


150


Розділ 6

Правове відображення формування інформаційної політики


— проект Стратегії впровадження національної інфор­маційної політики, приділивши увагу таким проблемам:

— створення і впровадження дійових механізмів реалі­зації інформаційних прав і свобод громадянина, су­спільства і держави, закріплених у Конституції (254к/96-ВР) та законах України;

— подальше вдосконалення законодавства України в інформаційній сфері;

— розвиток на основі сучасних інформаційних техно­логій національної інформаційної інфраструктури;

— вдосконалення системи інформаційно-аналітично­го забезпечення Президента України та органів державної влади;

— підвищення конкурентоспроможності національних виробників інформаційного продукту, видів інформа-. цінного виробництва;

— визначення порядку функціонування та механізмів державного контролю за супутниковими, кабельни­ми і комп'ютерними системами передачі інфор­мації;

— формування єдиної державної системи зв'язків з гро­мадськістю;

— дальша лібералізація українського ринку телекому-нікацій за умов гарантування реалізації національ­них інтересів та недопущення монополізації інфор­маційних ринків;

— розвиток науково-технічного та кадрового забез­печення інформаційної галузі;

— забезпечення інформаційного суверенітету України та вдосконалення системи захисту національних інформаційних ресурсів.

Президент також доручив Кабінету Міністрів України:

• затвердити програму розвитку та переоснащення передавального обладнання Концерну радіозв'язку, ра­діомовлення і телебачення на основі сучасних технічних засобів, передбачивши фінансування будівництва і ремон­ту ретрансляторів у прикордонних районах України;

• розробити проект Національної програми розвит­ку вітчизняної теле- та радіоіндустрїі з урахуванням довгострокових потреб розвитку телекомунікаційних мереж, засобів зв'язку, національного сегмента мережі Інтернет, супутникових систем передачі інформації, супутникового та кабельного телебачення та вирішити в установленому порядку питання про її затвердження;

• ужити заходів щодо створення та забезпечення функ­ціонування на постійній основі, починаючи з 1 січня 2002 p., національного супутникового каналу іномовлення з вико­ристанням наявної технічної бази апаратно-студійного ком­плексу Національної телекомпанії України та центральної передавальної супутникової станції державного підприєм­ства "Укркосмос" або інших систем.

Підпунктом 5 пункту 2 Указу передбачено ужити у вось-мимісячний строк заходів щодо повного забезпечення спе­ціальних телекомунікаційних систем України національ­ними ключовими документами.

Пунктом 3 Указу Президента Державному комітету зв'язку та інформатизації У країни доручено:

• затвердити у тримісячний строк у встановленому по­рядку Положення про національний центр управління мережами зв'язку в системі Держкомзв'язку України;

• провести разом з Національною радою України з пи­тань телебачення і радіомовлення у шестимісячний строк


152


153


Розділ 6

Правове відображення формування інформаційної політики


координацію частот, що використовуються телерадіоорга-нізаціями у прикордонних районах України.

Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль­ської катастрофи, Державному комітету зв'язку та інфор­матизації України пунктом 4 Указу доручено розробити у тримісячний строк проект створення служби інформації та допомоги населенню.

Пунктом ^ 5 Указу Президента визначено запропонувати Антимонопольному комітету України провести у три­місячний строк перевірку додержання регіональними те-лерадіоорганізаціями антимонопольного законодавства України.

Державній митній службі України разом з Держав­ним комітетом у справах охорони державного кордону України та Міністерством внутрішніх справ України

пунктом 6 Указу Президента передбачено опрацювати у місячний строк заходи щодо запобігання контрабандному ввезенню на територію України видавничої продукції та її незаконному розповсюдженню.

Міністерству закордонних справ України, Державно­му комітету зв'язку та інформатизації України, Дер­жавному комітету інформаційної політики, телебачен­ня і радіомовлення України пунктом 7 Указу Президента передбачено опрацювати у двомісячний строк та вжити довгострокових заходів щодо розвитку зовнішньої інфор­маційної діяльності, інформування світової громадськості про Україну з метою формування позитивного її сприйнят­тя у світі, щодо організації та фінансування теле- і радіо­мовлення за кордон.

Службі безпеки України пунктом 8 Указу Президента передбачено подати у двомісячний строк пропозиції щодо вдосконалення роботи з протидії інформаційним агресіям та спеціальним інформаційно-пропагандистським опера­ціям, здійснюваним проти України іноземними спецслуж­бами.

Міністерству освіти і науки України пунктом 9 Ука­зу Президента доручено:

• опрацювати разом з Департаментом спеціальних те­лекомунікаційних систем і захисту інформації Служби безпеки України у двомісячний строк заходи щодо підго­товки та перепідготовки спеціалістів у сфері інформацій­ної безпеки;

• підготувати у тримісячний строк типові навчальні програми для середніх і вищих навчальних закладів з на­вчальної дисципліни "Інформаційна культура";

• опрацювати разом з Міністерством економіки та з пи­тань європейської інтеграції України, Державним коміте­том інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Українською Академією державного управління при Президентові України, Київським національним уні­верситетом імені Тараса Шевченка у двомісячний строк заходи щодо підвищення рівня підготовки управлінських, журналістських та технічних кадрів для інформаційної сфери, в тому числі працівників державних органів, ура­хування сучасних потреб при формуванні державного за­мовлення на підготовку молодих фахівців.

Пунктом 10 Указу Президента України передбачено утворити Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національ­ної безпеки і оборони України, на яку покласти функції


154


Розділ 6


155

Правове відображення формування інформаційної політики


координації виконання заходів щодо забезпечення форму­вання і захисту національного інформаційного простору, безпеки у цій сфері, розроблення і підготовки проектів відповідних нормативно-правових актів.

Секретареві Ради національної безпеки і оборони Украї­ни подати у двомісячний строк на затвердження проект положення про зазначену Комісію та пропозиції щодо її персонального складу.

Про хід виконання цього Указу прийнято рішення за­слухати на засіданнях Ради національної безпеки і оборо­ни України у березні і червні 2002 р. Контроль за виконан­ням цього Указу покласти на Секретаря Ради національ­ної безпеки і оборони України.

^ ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 6

Закон України

"Про Національну програму інформатизації України" від 4 лютого 1998 p. (74/98-BP).

Укази Президента України

1. "Про вдосконалення інформаційно-аналітичного за­безпечення Президента України та органів державної вла­ди" від 14 липня 2000 р. № 887 (887/2000).

2. "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 31 лип­ня 2000 р. № 928 (928/2000).

3. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. "Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інфор­маційної політики та удосконалення державного регулю­вання інформаційних відносин" від 21 липня 1997 р. № 663 (663/97).

4. "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. "Про заходи щодо вдоскона­лення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України" від 6 грудня 2001 р. №1193/2001.

5. Доручення Президента України від 12 квітня 2000 p., від 5 грудня 2000 р. та від 25 квітня 2001 р. щодо створен­ня та забезпечення функціонування національного каналу супутникового іномовлення.


157

Міжнародні аспекти інформаційного права


Розділ 7

^ МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА

7.1. ТЕНДЕНЦІЇ МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРАВА

7.1.1. Вплив міжнародного права на формування інформаційного права України

Формування системи інформаційного законодавства ви­сунуло проблему гармонізації його на міждержавному рівні з урахуванням засад міжнародного права (його провідних складових: публічного і приватного).

Для з'ясування сутності міжнародного інформаційного права на рівні окремих країн слід визначитися у їхніх пра­вових доктринах. Кожна країна має правову доктрину. Проте в теорії міжнародного права за певними критеріями визначають такі типові правові системи.

^ Правова доктрина системи загального права англо-аме-риканської сім'ї права (Великобританія, США та інші краї­ни, що запозичили їхню доктрину права). Основний її зміст зводиться до публічно-правового і приватно-правового (не­державного) регулювання суспільних відносин. У зв'язку з цим право поділяють на публічне і приватне. Важливим критерієм розмежування є визначення соціальної спрямо­ваності інтересу: публічний (суспільства, держави в ціло­му) та приватний (окремої людини, недержавних спільнот).

Державне забезпечення приватно-правового регулювання здійснюється через можливість судового захисту у формі судових прецедентів.

^ Правова доктрина європейської континентальної сім'ї права, її ще називають романо-германською (ФРН, Фран­ція, Росія та ін.). За цією доктриною право поділяють на галузі, підгалузі, галузеві та міжгалузеві комплексні інсти­туції публічного (державного) права. Серед провідних га­лузей визначають: конституційне, адміністративне, ци­вільне та кримінальне право. На їхній основі виникають синтетичні комплексні галузі чи міжгалузеві комплексні інститути права. Такий підхід правового регулювання при­таманний і Україні.

Як констатацію факту слід зазначити, що сучасне інфор­маційне законодавство України щодо доктрини формуван­ня має характер змішаної системи права: зберігши галузе­вий підхід традиційної континентальної системи права, воно стало на шлях публічно-правового нормотворення за доктриною загального права (англо-американської систе­ми права), коли окремі проблеми на законодавчому рівні вирішуються на рівні окремих законів за ситуаційним принципом. У зв'язку з цим є необхідність визначитися у підходах міжнародної практики щодо регулювання су­спільних інформаційних відносин.

Сьогодні можна констатувати що в міжнародному праві активно формується нова інституція — міжнародне інфор­маційне право світової інформаційної цивілізації. За екс­пертними оцінками, на міжнародному рівні укладено близько 100 міждержавних угод (глобальних, універсаль­них, регіональних та субрегіональних), у яких визначені міжнародні інформаційні відносини.

Глобальна комп'ютеризація через Інтернет породила не­обхідність пошуку засобів і методів гармонізації національ-


Розділ 7


159


158

Міжнародні аспекти інформаційного права


них правових систем у сфері міжнародних інформаційних відносин, співвідношення цих систем на рівні колізійного та матеріального міжнародного права. У багатьох регіонах світу формуються міжнародні стандарти правових норм на рівні типових законів, багатосторонніх конвенцій, угод тощо.

Деякі теоретики та практики у сфері правового регулю­вання суспільних інформаційних відносин пропонують механічно імплементувати (ввести до системи національ­ного права) ці норми в національну систему права без гли­бокого порівняльного аналізу чинного законодавства інших країн. На нашу думку, при правотворенні неприпустиме необґрунтоване копіювання зарубіжного досвіду. Гармоні­зацію можна проводити також шляхом внесення нового змісту в наявні форми правових норм. До речі, саме так роблять у цивілізованих країнах, які раніше від нас стали на шлях формування правового інформаційного суспіль-, ства у складі глобальної інформаційної цивілізації.

7.1.2. Принципи міжнародного інформаційного права

Міжнародний досвід показує, що у сфері суспільних інформаційних відносин при законодавчій легалізації їх насамперед враховують загальнолюдські принципи. Серед цих принципів чільне місце посідають такі:

• державний суверенітет окремих країн в участі у міжна­родних відносинах;

• верховенство прав людини: повага та гуманне ставлен­ня до людини, її честі, гідності, репутації;

• презумпція невинності громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій (об'єднань) їх, націй, держав та світо­вого співтовариства.

Новий підхід щодо правового регулювання суспільних відносин, який може бути прийнятий і на міжнародному рівні, запропонований вітчизняною наукою, — це теорія гіперсистем права. В його розвитку сьогодні набирають сили нові наукові дисципліни: юридична когнітологія, правова кібернетика та правова інформатика. Особливістю цих наук є застосування принципів, підходів і методів кібернетики та інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення.

Виходячи з положень правової інформатики, слід зазначи­ти, що правотворення у міжнародному та національному праві має базуватися на основі методології системного і комплексного підходів, зокрема теорії формування комп­лексних гіперсистем права, агрегації галузевих інститутів права у нову системну якість, не притаманну окремим скла­довим міжнародного публічного і приватного права.

^ 7.1.3. Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин

Міжнародна інформаційна діяльність полягає у забез­печенні громадян, державних органів, підприємств, уста­нов і організацій офіційною документованою або публічно оголошуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у цілеспрямованому поширенні за межами України державними органами й об'єднаннями громадян, засоба­ми масової інформації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Відповідно до законодавства України її громадяни ма­ють право на вільний і безперешкодний доступ до інфор­мації через зарубіжні джерела, включаючи пряме теле­візійне мовлення, радіомовлення і пресу тощо.

Правове становище і професійна діяльність акредитова­них в Україні іноземних кореспондентів та інших представ­ників іноземних засобів масової інформації, а також інфор-


161


160


Розділ 7

Міжнародні аспекти інформаційного права


маціина діяльність дипломатичних, консульських та інших офіційних представників зарубіжних держав в Україні регулюються законодавством України, відповідними між­народними договорами, укладеними Україною.

В Україні створення і діяльність спільних організацій у галузі інформації за участю вітчизняних та іноземних юри­дичних осіб і громадян регулюються законодавством Украї­ни. Якщо міжнародним договором встановлено інші пра­вила, ніж ті, які містяться в законодавстві України, що регулює відносини в галузі інформації, то застосовуються норми міжнародного договору, укладеного Україною (ст. 50 Закону України "Про інформацію").


5430513996153477.html
5430617549435292.html
5430737663230234.html
5430799332621327.html
5430932846781057.html